Остеохондроз

Сам термін остеохондроз є похідним із двох слів: остео – кістка, і хондр – хрящ. Простіше кажучи, це окостеніння хряща. Хоча це трактування є докорінно неправильним. Деякі у своїх помилках йдуть ще далі, і впевнені, що остеохондроз – відкладення солей у суглобах. Причому відкладається саме кухонна сіль, яка нібито у великій кількості вживається в їжу.

Патогенез

Насправді все відбувається дещо інакше. І складніше. І кухонна сіль якщо й відіграє якусь роль у виникненні остеохондрозу, то дуже опосередковану. В основі остеохондрозу лежить дистрофія та дегенерація суглобового хряща. Це не самостійне захворювання, а патологічний процес, який може відзначатися практично у будь-якому місці, де є сполучна хрящова тканина.

Але все-таки остеохондроз у переважній ситуації вражає хребет. Чому так? Справа в тому, що між хребцями є своєрідні прокладки – міжхребцеві (міжхребцеві) диски. Фізіологічна роль цих дисків полягає в амортизації та запобіганні тіл хребців від передчасного зносу внаслідок механічних навантажень. Диск складається з внутрішнього рідкого драглистого ядра, оточеного фіброзним кільцем, верхньої та нижньої кінцевими пластинами.

Диск зазнає колосального механічного навантаження, що веде до постійного пошкодження його структур на клітинному рівні. Людина ці процеси занадто виражені – це наша плата за прямоходіння. Щоб диск повністю не «стерся», він повинен постійно регенерувати, тобто відновлюватись. Саме рівновага процесів ушкодження-регенерації зумовлює нормальну будову міжхребцевого диска. Ще одна цікава деталь – постачання кров'ю та поживними речовинами міжхребцевих дисків здійснюється не через кровоносні судини, які заростають ще в дитинстві, а дифузно, з кісткової тканини тіл хребців. Знову ж таки, плата за здатність пересуватися на двох кінцівках, а не на чотирьох.

Через це міжхребцеві диски легкоранимі в анатомо-фізіологічному плані. Будь-який негативний процес в організмі призводить до порушення рівноваги ушкодження-регенерація, та до розвитку дистрофії та дегенерації в дисках. Структурно неповноцінний диск не в змозі витримувати належні механічні навантаження. Під надлишковим тиском з боку вищележачих хребців диски зміщуються в різному напрямку, як правило, в сторони та взад. Цей процес називається дисковою грижею.

Кісткова тканина хребців, що втратила хрящову прокладку, також піддається механічному зношування. Через постійну травматизацію на передній крайовій поверхні тіл хребців утворюються патологічні кісткові розростання – остеофіти. Розвивається спондильоз. Внаслідок дегенерації та зміщення диска зменшуються міжхребцеві проміжки, звужується спинномозковий канал, і обмежуються корінці спинномозкових нервів у так званих форамінальних отворах.

Причини

Причини, чи етіологічні чинники, остеохондрозу, різноманітні. Вони можуть бути як місцевими, тобто обумовленими патологією самого хребта, і загальними порушеннями на организменном рівні. Будь-яка патологія, яка веде до порушення структури хребетного стовпа або до обмінних порушень, може розглядатися як причина остеохондрозу. У цьому виділяють:

• Зміни конфігурації хребта (сколіоз, патологічний лордоз чи кіфоз).
• Інші дефекти опорно-рухового апарату – плоскостопість, тонкий плечовий пояс, аномалії будови тазу.
• Травми хребта.
• Слабкий імунітет.
• Обмінні порушення – остеопороз, ожиріння, цукровий діабет, хвороби щитовидної залози.
• Захворювання серцево-судинної системи – атеросклероз, гіпертонічна хвороба.
• Розлади травлення, що ведуть до недостатнього всмоктування поживних речовин із шлунково-кишкового тракту.
• Спадковість.

При цьому слід зазначити, що перераховані вище патологічні стани не обов'язково призводять до остеохондрозу. І тому необхідно постійне вплив деяких сприятливих чинників – переохолодження, неповноцінного харчування, малорухливого життя, чи навпаки, надмірних фізичних навантажень.

Симптоми

Сам собою остеохондроз – процес безсимптомний. І, водночас, ознаки дегенерації міжхребцевих дисків різноманітні. Як так? Справа в тому, що в основі клінічних проявів остеохондрозу лежать його ускладнення – дискові грижі, спондильоз, радикуліт, звуження спинномозкового каналу.

Причому клініка дуже варіабельна в залежності від переважної локалізації процесу в шийному, грудному, або попереково-крижовому відділі хребта. Останній відділ уражається найчастіше, оскільки саме поперек перебирає максимальне фізичне навантаження. Ознаки остеохондрозу попереково-крижового відділу:

• Біль (люмбалгія, люмбаго, ішіас).
• Обмеження рухів у попереку і нижніх кінцівках (переміжна кульгавість).
• Тут же порушення чутливості на кшталт парестезій – оніміння, печіння, повзання мурашок.
• Патологічне напруження поперекових м'язів.
• За відсутності лікування - розлад функції тазових органів.

Шийний остеохондроз спостерігається дещо рідше, ніж попереково-крижовий. Однак ця патологія зустрічається також досить часто. Крім типових ознак болю (цервікалгії), зниження чутливості та рухів у верхніх кінцівках, шийний остеохондроз через порушення кровопостачання головного мозку має свої особливості. Ці особливості проявляються:

• Безсоння.
• Головним болем, запамороченням.
• Періодичною нудотою.
• Загальною слабкістю, швидкою стомлюваністю.
• Коливаннями артеріального тиску.
• Зрідка зубним болем.
• Поведінковими реакціями як плаксивості, дратівливості.

Грудний відділ при остеохондрозі уражається порівняно рідко. Пацієнти в даному випадку – особи, які за родом занять змушені сидіти у фіксованій незручній позі – студенти, школярі, програмісти, офісні працівники. Симптоми остеохондрозу в даному випадку будуть такими:

• Біль та парестезії у грудній клітці.
• Задишка.
• Відчуття серцебиття.
• Обмеження рухів у грудному відділі хребта.

Діагностика

Їх всього цього видно, що остеохондроз – хвороба-хамелеон. Через схожість ознак її легко сплутати з порушенням мозкового кровообігу, гіпертонічною хворобою, інфарктом міокарда, стенокардією, невротичними розладами. Ось чому для встановлення правильного діагнозу необхідна всебічна комплексна діагностика, щоб правильно визначити симптоми та лікування остеохондрозу.

Ця діагностика крім традиційного опитування та з'ясування скарг пацієнта повинна включати лікарський огляд і спеціальні методи дослідження. До цих методів відносять рентгенографію хребта, УЗД внутрішніх органів. Останнім часом для діагностики остеохондрозу з успіхом використовують комп'ютерну та магнітно-резонансну томографію.

Лікування

Лікувальна тактика при остеохондрозі передбачає використання:

• медикаментів.
• Масаж.
• Фізіотерапевтичні процедури.
• Лікувальної фізкультури (ЛФК).
• Мануальна терапія.
• Акупунктура.

Медикаментозне лікування остеохондрозу в основному спрямоване на знеболювання та на ліквідацію запальних процесів у нервових корінцях. У різних поєднаннях ці препарати знайшли широке застосування як мазей, уколів, таблеток на лікування остеохондрозу. При цьому не слід забувати, що ці засоби негативно впливають на печінку, шлунок та кишечник. Цим вони можуть посилювати обмінні порушення при остеохондрозі. Добре знімають біль блокади із місцевими анестетиками. Щоправда, ефект від цих засобів нетривалий, і аж ніяк не впливає протягом остеохондрозу в цілому.

Поліпшити обмінні процеси на місцевому та організмовому рівні можна за допомогою таких препаратів як хондропротектори, імуностимулятори та вітаміни з мінералами. Хондропротектори використовуються в таблетках, мазях, і в ампулах. Серед загальнозміцнювальних засобів використовуються вітаміни С, групи В у комплексі з мінералами. У цьому плані найкращі препарати кальцію. Адже всупереч деяким помилковим твердженням в основі остеохондрозу лежить не надлишок, а дефіцит кальцію.

Після успішного зняття загострення показані фізіотерапевтичні процедури, масаж та ЛФК. Як фізпроцедури використовують електрофорез з кальцієм, фонофорез з гідрокортизоном, ампліпульс, парафінолікування. Всі ці заходи спрямовані на усунення болю та запалення в нервових корінцях, зв'язковому апараті та в м'язах. Масаж при остеохондрозі проводять за загальноприйнятою методикою. Масажна зона вибирається залежно від локалізації остеохондрозу. Розширення обсягу рухів досягається за допомогою ЛФК. Спочатку, у фазі загострення, динамічні навантаження майже відсутні. Пацієнт постійно перебуває у оптимальній позі. У цей час бажано носіння пристосувань, що іммобілізують – поперекового корсета, шийного коміра Шанца. У міру зняття загострення обсяг та тривалість рухів у ході занять ЛФК збільшуються.

Останнім часом у лікуванні остеохондрозу отримали нетрадиційні методи лікування – акупунктура, мануальна терапія, остеопатія. Акупунктура – це вплив на спеціальні біологічно активні точки, розташовані вздовж хребта, на вушних раковинах, на кистях і на стопах. При мануальній терапії нормальне розташування хребців та міжхребцевих дисків відновлюється за допомогою ручної дії рук фахівця. А в ході остеопатії структурна цілісність опорно-рухового апарату забезпечується за допомогою специфічних методик. За відсутності ефекту консервативних заходів лікування остеохондрозу, стійких болях, ускладнень показано оперативне втручання. Патологічно усунутий диск видаляють. В даний час з цією метою проводять мікродискектомію - видалення ендоскопічного зміщеного диска.